Автор: Роман Малицький
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2018-11-12 12:57:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Суд Лінча.

Страшний сон приснився
Імператору  Росії:
Начебто його лінчують
Небесніі  месії.
Жарять тіло на багатті,
Душогуби кляті.

Тож, у поті зранку,
Подався владика до циганки.
Та й слізно її благає:
-Ти скажи мені ворожко,
Що мене чекає?

Глянула циганка в скляні очі,
І взялась допомагать охоче.
Розкинула колоду карт,
І почала мову не на жарт:
-Ти -Король червовий,
Слабодухий але гоноровий.
Любиш багато мати,
Та чуже хапати.
Через тебе у неволі,
Гинуть людські долі.
Мариш усіх тримати під гнітом,
Та заволодіти світом.
Не боїшся ні чорта,ні Бога
Пряма до пекла твоя дорога.
Зі своєю бандою в Кремлі
Чимало лиха завдав ти на землі.
Море сліз та бід по вінці
Зазнали абхазці й осетинці,
А тепер ще й українці...
Руки твої по лікті в крові
І далі сіять смерть готові.
Від спраги рвешся море випить,
Але Всевишній все видить!
І не дозволить людську оселю
Перетворити у пустелю.

-Почекай-но, болтухо,
Не шепчи мені дурниць на вухо.
Брешуть твої карти,
І ворожіння ніц не варті!
Мова ця не про мене,
А про іншого Супермена...

-Не переч мені, російський кате,
Хіба тебе не Путін звати?
А суд Лінча таки настане,
І будуть бити в дзвони усі храми,
Бо Антихриста і вбивці вже не стане.

История cоздания стихотворения:

2015р.