Автор: Роман Малицький
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2018-11-13 12:47:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Уклін,Вам,матері.

Мамо,чом ти посивіла так рано?
Чому сльози  бринять на очах,
І сина часто кличеш у снах?
Не жди більше свого синочка
До рідного домочку.
Відшуміли його буйні весни...
Нині він разом з Сотнею Небесною,
З ангелочками у раю,
І згадує лиш доленьку свою,
Яка пройшла як блискавки мить,
І наказала довго жить.
Син ваш, як той Прометей,
Світлим шляхом повів людей.
Тож,не сумуйте,ненько,
Що в інший світ подався син раненько.
Земні діла його-безсмертні,
І вічного житимуть в людському круговерті.
В наших помислах та планах,
Що зародились на Євромайданах.

Спливуть роки пройдуть віки,
Русла змінять свої ріки..
З’явиться нова людина,
Але пам’ять в неньки-України
Вічно житиме про вашого сина.
Зимний уклін Вам,Матері,
За легенів таких,що маєм в цій порі.
Хай не бентежить Вас ця сивина,
Вона прекрасна,як сама весна.

История cоздания стихотворения:

2015р.