Автор: Роман Малицький
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2018-11-16 11:33:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Щоб «фабрики смерті» більше не появились на Землі.

Я бачив на власні очі,
Які жахи творились в концтаборі щоночі,
Табунами напівроздягнених в’язнів,
Як худобину гнали в смертноносні лазні.
Й вже за мить,отруєнні тіла..,
«Маріонетки» штабелювали на вагонетки,
І штовхали їх туди,
Де без перестанку диміли височезні труби...

За найменшу провину,
Безжально карали людину...

Болото місили босими ногами,
Мокли під проливними дощами.
На малолітніх «пацієнтах»
Проводили медичні експеременти..
Я бачив,як діти малі,мов кролі,
«Паслися» на  землі,
Жадібно ковтали травицю,
Пили брудну водицю....

Старші,з розпачу,кидались на електропроводи,
Продавали сусіда за кухоль бруквенноі бурди...
За шмат-ерзац хліба,
До смерті били й катували діда.

А як есесівці, отії кабани,
Знущалися над жінками,
Та ще живими кидали у ями?!
Гинули табірні,як тії мухи..
Дивитись на жахіття не вистачало духу.

P.S.
Не заростають братськіі могили
В людській пам`яті живі.
Примножимо,браття,сили,
Щоб «фабрики смерті» нові
Знову не появились на Землі.

История cоздания стихотворения:

14/11/2018р.