Автор: Роман Малицький
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2019-05-21 12:32:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не буде їм виправдань!

Штормило, ревіло Чорне море,
Від кримськотатарського горя.
Небо заволокли свинцеві хмари,
Людей гнали, як оті отари...

Розпачливі крики дітей і старців,
Перетворилися у безкінечний гнів,
Усього татарського народу,
В якого відбирали свободу.

В морі сліз і крові опинилася нація,
У статусі рабської депортації.

За які-то гріхи, сталінські шакали,
Кримських татар силоміць депортували?
За зраду? Невиконання наказу?...
Але ж і татари насмерть стояли,
Й від фашизму землю очищали!
Чимало синів життя віддали,
Щоб люди без страху спали.

P/S.Немає виправдань
сталінським репресіям-злодіянь.
За той кривавий геноцид,
Що зазнав кримськотатарський рід.

История cоздания стихотворения:

18 травня 2019р.
75-їй річниці депортації кримськотатарського народу з
історичної Батьківщини,присвячується.