Автор: Роман Малицький
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2019-07-01 09:37:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Мені байдуже,що колись,
Скажуть про мене люди,
Як віддам я Богу свою душу.
Але поки твердо стою на землі,
По-людськи жити мушу!
Добра,що дає природа,
В Україні-аж тріщать комори...
От тільки ділитись ним не мода,
Звідси виникає непокора.
Майдани «вибухають» бідняками,
Людське горе перетворюється в гнів.
Йде нещадна боротьба з панами,
За хліб,зібраний з полів.
І я,в розбурханій лавині,
Пливу за людською рікою.
Зі стягом жовто-синім,
Аби постояти за правду горою.
Ні перед ким не станем на коліна,
Мета в майданівців одна:
Очистити від бруду Україну,
Щоб настала нова доба.
І ти ставай в шеренгу з нами,
Хай в панів горить земля під ногами.
Ми йдемо Господніми шляхами,
Перемога буде за нами!
История cоздания стихотворения:
28 червня 2019р.
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |