Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-09-10 09:19:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Горіла свіча.

Горіла свіча...
Згорала на моїх очах.
Після тривожних ночей,
Блиск її зникав з очей..
Душа боролась,трепетіла,
Мов у небесну  вирватись хотіла...
А я,каменем стояв.
Свій перший поцілунок згадав..
Її постать тополинну,
Ніжну вірність голубинну,
Сміх,як той водограй,
Що звеселяв душу і край.
Малиновий смак дівочих губ.
Відчув,як брав весільний шлюб.
Коли торкнувся їх уперше,
Думав: вискочить моє серце.
А вона,як тая горлиця,
До серця мого горнеться.
Розціловує  мої мозолясті руки
У хвилинні розлуки..
А як любила вона волю,
Свою життєву долю?!
Здавалось, щастю тому кінця не буде,
І його ніхто не згубе..
Та коли біда увірвались в хату,
Дорогу ми заплатили плату.
Світ став жорстоким,не милим,
Бо згубив коханої крила,
А вона так життя любила..

Горіла свіча...
А я, як вкопаний стояв
Та Господа Бога благав,
Щоб легкою була її дорога,
До Отчого порога...

История cоздания стихотворения:

10 червня 2019р.