Автор: Роман Малицький
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2019-11-21 11:20:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не допустимо!

Не з сокирою,
І не з мечем,
А з пером і  словом,
Став я борцем.
І борюся нещадно,
Щоб панам,
Та їх халуям,
Було не повадно.

Не дам спокою бузовірам,
Що на людському горі,
Блага створюють собі
В оф-шо-рі!
Та безупинно ллють бруд,
На безправний люд.

То скажіть-но,як терпіти,
Цим васалам-шакалам?!
Вони ж бо, кров п’ють, як водицю,
З народної криниці!
Ненька-земля бач, їм комом в горлі стала,
Ладні «пошматувать» її,як той кусень сала.
Збутися хотять її з патрохами,
І селян зробити жебраками,
Щоб з торбами пішли світами!

Та чи дозволимо,брате,
Тим клятим магнатам,
До нитки нас обібрати,
Доленьку нашу поховати?!

Гей,козаки запоріжськоі слави,
Поповнюйте бійцівські лави!
Захистимо нашу свободу,
Від недолугих «Слугів народу»,
Котрі прагнуть наші діти,
Голими пустить по світу!

История cоздания стихотворения:

19 листопада 2019р.