Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-24 12:17:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Пандемія,пандемія...
Ти чого приповзла до нас?
Страх по Україні сієш ,
Й створила карантинний час.
Звідки родом ти,-
Я знаю.
Не маскуйся, будь-ласка.
Коронавірус той,з Китаю,
Одягнув нас у маски.
З косою ходиш по світу
Медицина на розпутті...
Повально мруть
Старці та діти...
Підкажіть-но,
Як тут бути?
Проспала наша влада,
Не взялась за неї зразу...
То тепер немає ради,
Тій інфекційній заразі..
Сидимо,як медведі,
В берлозі,
Без засобів існування...
Держава спасти нас
НЕ взмозі,
Від голодування.
Навіть бідні медики,
Не мають гідної зарплати,
Бо бач службові «педики»,
Забули про них,брате.
Пандемія,пандемія...
Звідки вітер байдужості віє?
Чи не від «Слуг народу»,
Котрі лиш «мутять» в ставі воду?!
История cоздания стихотворения:
24 травня 2020р.
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |