Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-05 21:28:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прости «заблудних».

Господи,за який то гріх,
Парафіян не пускають
На церковний поріг?

Хіба лиш,
Пандемія у цьому винна,
Що матір не взмозі
Охрестити сина...
Й не може  
Висповідатись  чоловік
Во Хресті,
І свічку поставити
За упокій душі.

Чи може завинили
Тут самі святі отці?,
(Оті запроданці,—
Котрі озброїлися,
До зубів
І полюють ,
На провославних рабів.)

Духовні храми,
На замку.
І марно потрапити до них,
Простому бідняку...

Хибну позицію зайняли
До нього «земні месії»..
Розбрат між вірянами
С І Ю Т Ь.
(За вказівкою московського
Патріарха..Кіріла),
Котрий маніпулює вірою,
Як циган кіньми з фірою..
Та благословляє
Вбивцю Путіна
На «хресні  походи....»
Від яких лише тяжко
Терплять народи!

Де,Господи,
Тая грань,
Щоб  помолитись ,
Та віддати Тобі дань,
Без спокус та зміїних укус?

Прости «заблудних»
Святих отців,
Котрі виливають свій гнів,
На тих вірян,
Що у днину гожу,
Прийшли у храм
на Службу Божу.

Не допусти
Братовбивчих війн,
Милосердний ГОСПОДИ  МІЙ.

История cоздания стихотворения:

4 травня 2020р.