Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-28 12:58:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прости нам,Господи.

Господи,прошу тебе,
Не кидай землян
У вир незвіданих подій:
Цунамі,землетрусів,
Пандемій...

Знаю,
Чимало грішимо в житті
І не каємось за свої грихи...

Куди ж зникли
Любов,повага,доброта?...
Гине під тином сирота,
І помочі їй ні від кого нема.
Без ліків—
Мучаться каліки...
Біля хати,
З протягнутою рукою,
Бідна мати з дочкою.

Ой,як нелегко
Нам нині,
Ведуться пратовбивчі «війни»
В родині.
Розбрати у храмах
Церковних,
Та серед осіб
Різномовних...

Десь і забарилась,
Віра та довіра,
Той,казяться панські бузовіри,
І ведуть себе,
Як ті звірі.

Вищий,—нищого гне
І безупину з людей
Шкуру дре,
Бо хоче бути на троні
Та щоб усі були йому в поклоні.

А ті магнати- злочинці,
Та судочинці,
До слави лізуть
По одній драбинці.
Один під одним
Яму копає,
І втіху від того має.

Живемо без світла,
Як кроти...
Гриземось,
Як агресивні пацюки..
Немає серед парафіян
Миру й спокою...
Тож, зваж,Господи,
На прохання моє:
Позбав нас від чуми лихої
Даруй сердцям людей
Любов свою.
Дай нам,Господи,надію
На милість
Та прощення Твоє.

История cоздания стихотворения:

28 червня 2020р.