Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-17 13:01:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ото артисти...

Артистів з «погорілого» театру,
Розвелося в Україні ,
Як саранчі...
І дають про себе знати,
Як вдень,так і вночі.

Виспівують,брате,
Оди і сонати,
Аби лиш за «держкорито провладне»
Ся тримати...

Що їм до того,що в людей,
Кишки «марша грають»?!
Вони,залюбки,багатіям,
Дружньо-весело співають.

Хто не знає коміка ЗЕ,
Котрому, у світі,
Ой як везе!
«95-го Кварталу»
Йому було замало...
Бо який- то солдат,
Не мріє стати генералом?

Тож,так добалакався оратор,
Що став—імператор
(Всієї неньки-України ),
І продовжує виводити
«Побрехушки»  солов‘іні...

Перевершив своі здібності
І співак Вакарчук,
(Котрий, заради слави,
Вже вдруге опинився
У Верховній раді).

Отой нардеп партіі «Голос»,
Так відшліфував свій власний голос,
Що однодумці засумнівались,
І з недругом—розпрощались.

На вороному коні,
Рветься до Киівради,
Ще один любимець громади:
Артист— не аби-який гуморист,
Сергій Притула,
Котрий кожному,на втіху,
Роздає сміху по «міху».

То нехай і далі
Смішив би народ...
Так ні,—
Лізе полоти чужий огород.

P.S.
Якби тих коміків,артистів
Усіх до купи,
Та паском,паском—по дупі,
Щоб не перлися до Ради щодуху,
Лише для показухи...

История cоздания стихотворения:

17 серпня 2020р.