Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-06 16:56:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Барська неволя...

Як похитнувся світ,
І скасували рабський гніт,
Українці вдихнули на повні груди,
З думою:завтра краще буде...

Але коли розвіялись свинцеві хмари,
Люди знову,як оті отари,
Побрели тернистим шляхом,
У боротьбі з ворожим «ляхом»...

Бо хіба міг бути достаток у хаті,
Коли трони окупували магнати?!
І вони,як ті пірати,
Люд почали обкрадати,
Та в кайданки одягати...
То чи могли «Майдани» мовчати?!

Пани останні соки почали витискати ,
Та й на хлібець той,важко було заробляти...
Не за чуже,а своє,плили людські лави,
Щоб порахувати зуби вовкодавам...

Кров у столиці,лилась,як водиця..
Били барабани,вирували барикади...
Та цупко тримались гади за посади...

Здавалось,ріка пішла своїм руслом,
Та в хати й далі — пусто.
Діти голодні,батьки без роботи,
Лихими стали останні чоботи...

Мордаті чинуші і далі жиріють,
Обкрадають народ,аж пріють..
Й в усьому  звинувачують
Коронавірус,Росію,
(Мовляв,це їх вина,
Що в Україні життя нема!)
А люди бідують,
Та по світу «мандрують»,
Шукають кращої долі,
Бо й досі в кайданах...
У барській неволі!

История cоздания стихотворения:

6 вересня 2020р.