Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-27 20:45:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ох,тая наука...

Не їм пельмені,
І не п’ю кавусю,
Бо пусті кишені
У моєї матусі.

Через день
Ходжу  до школи,
(Не через те,
Що не охота),
Бо уже давним-давно у мене,
Порвані чоботи.

Барські діти,
Як пампушки,
Й на крутих машинах...
Я же,чимчикую пішки,
(Така вже доля селянина.)

Вони смакують
Хліб з маслом,
З ...чорною ікрою.
Я же мушу
Свині пасти,
З сумкою пустою.

Наші вчителі
Такі кмітливі,
І такі «хороші»...
(Дуже люблять не лінивих,
Котрі носять гроші...)

У шкільному буфеті,
Баби «теньгі» ,тлусті ...
На обід,замість котлетів,
Дають нам капусту...

- Як закінчиш «універ»,
Каже батько,
- Синку,
- Зі мною підеш тепер,
Гандлювать на ринку.

Забудь,мій брате,
Нині тую науку,
Зараз вчися рахувати,
Та давати «в руку».

История cоздания стихотворения:

27 вересня 2020р.