Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-28 21:06:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Щоб належно жили наші діти.

Скажи-но,Україно,
Чом «послужною
Вівцею» ти стала,
У чужоземних шакалів,
Які клацають зубами,
І ладні зжерти тебе
З потрохами...

Яке право мають,
Євросоюз,Штати,
МВФівські магнати,
Тобою управляти?!

Смуток і горе,
По землі твоїй сіє,
І москальська Росія..

То чому ти так низько упала?
Крим,Донбас,Луганськ,
Кацапам віддала?

Наводять страх
І натівські ракетоносці,
Які літають над нами,
Начебто запрошені... у гості...

Ти ж,уже тридцять літ,
Вільна,Незалежна,
Й багацтвами безмежна...
І на колінах,
З протягнутою рукою,
Та скиглиш:
-Дайте,не минайте,
Бо в державі — криза,
Та нічим годувать людей....
І у відповідь:
-О’кей,
Дамо,як будете
Підлеглі  й слухняні!...

І пливуть валютні транші,
А ти,— на примусовому марші!
Виконуєш чужі накази...
І щоб,не дай Боже,
Когось образить!!

І ти далі летиш,
У борговую яму,
На потіху московському Івану..

То доки-доки,
Згинатимеш ти спину,
На угоду іноземній доктрині?!

P.S.
А чи не час,
(Без зайвих прикрас),
Навести у владі порядок,
Та самій мужніти?
Щоб, у майбутньому,
Належно жили наші діти!

История cоздания стихотворения:

28 вересня 2020р.