Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-30 21:43:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Безхатченки...

Набридло теє життя..
Піду...і утоплюся!
Та дітей шкода,
За майбутнє їх  боюся...
Тож і Богу за них
Молюся.

Бож,малі ще,
Голі та босі..
Держава ж їх,—
Має « в  носі»!

Ті копійки,
Що вона дає,
І на харчі не стає.
А Гриць та я Надійка,—
Каліки...
То де ж брати гроші
На ліки?

На двох школяр,—
Одні чоботи,
А я сиджу без роботи.
Подавсь би на заробітки...
Так кордони закрили,
(Провладні горили).
Та не випускають людей
З «клітки»...

У Третьяковоі «попросив» допомоги,—
Так вона «наставила мені роги»!
І як рявкне, сердито:
-Навіщо голодранців
Було родити?!

Отака турбота
У «Слуги народу»
До «сучасного приплоду»!

І ще одна біда:
Москалі спалили хату,
І в світ другий відійшли
Мати та двійко малят..
І я,з трьома дітьми,
Без даху,
У жалюгідному краху.
І нікому до цього діла нема...
А на порозі,— зима...

P.S.
Розгулялися осінні вітровіі.
Перші заморозки
Відчули нині.
Туляться до мене,
Моі дітоньки маліі,
Бо ми ..
безхатченки осиротілі...

История cоздания стихотворения:

30 вересня 2020р.