Автор: Роман Малицький
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-03-09 20:01:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І кидають бідаку...

Сотні сел України,
Наче вітром здуло
Й,намертво, вони заснули.

А було, як писанка, село:
Гомоніло,цвіло...
Парубки, дівчата й молодиці,
Повінню— на вечорниці...

Співом пташиним
«Дихала» діброва...
На пасовищах,—
Стадами худоба...

Радував душу
Спів молоді у клубі..
Братались друзі любі...

Цвіли сади,
Лани широкополі.
Не замовкав
Дитячий сміх у школі...
Куди не глянь,— одні гаразди.
Раділи сторожили- ґазди...

І все це,
Як корова язиком злизала..

Через недолугі провладні
Реформи-закони,
В селах замовкли
І церковні дзвони...

Закрили школи,
Лікарні ,гуральні
І...пішки в дорогу дальню.

А що ж «Слуги народу»?
Товчуть у вступі воду.

Обіцянкін-цяцянкін,
Комік ЗЕ,
На колінах повзе
Перед ЄС і НАТО,
Щоби братство «завоювати».

Бо в Україні хаос і розбрат,
Та гине державний лад.
І кидають бідаку,
Куку в руку.

История cоздания стихотворения:

9 березня 2021р.