Автор: Роман Малицький
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-03-13 21:14:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чекають з моря погоди...

Недолугі службісти народу,
Навіщо щораз
Мутите в ставі воду,
Та ворушите старе,
Давно забуте
Й когось, за щось
Хочете «взути»?

Невже нема назрілих
Життєво-злободенних тем?,
Щоб очистити отой
Гадючий гарем.
Де з групувались провладні
Царьки-кровопивці,
Продажні найманці- вбивці.

Оті черяки
На здоровому тілі,
Що посадили Україну
На мілі....

Гей,сучасні гайдамаки,отамани,
Чому спите на перинах з коханками?
Хіба не бачите,
Як вельможне панство,
Знущається над бідняками?

Так, болить серце,
За окуповані москалями,
Крим,Луганськ, Донбас...
Але є і інші біди у нас:
Церковні негаразди,
Медицина..мова..газ...

Мільйони  українців,
Як ті вівці,
Кочують світами з торбами,
Бо на рідній землі,
Нема роботи для ковалів...

Заснули села,
Заводські гудки завмерли..
Гробова тиша,
Благодать...
Лише Майдани не сплять.
Бо життя отому «бидлу»,
Ой як набридло!

Мафіозні клани,
Пінчуки,коломойські,
Порошенки...
Ворогують між собою,
І обкрадають нарід
Будь-якою ціною...

Потай вивозять
Добро в офшори,
При прокурорах слабозорих.

На Сході ж,
Вже сьомий рік стріляють,
Сотні невинних
Братів вбивають.

Безпомічні ж,владики,
Голови свої в пісок ховають,
І чекають з моря погоди,
Поки самотужки
Звільняться народи.

История cоздания стихотворения:

13 березня 2021р.