Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-21 10:34:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Картеччю по малечі.

Дощ падає— на гриби...
«Град» сиплють—на гроби...
Гинуть сестри, брати...

-Мамо,більше не роди...
Не давай життя дитині,
Бо привезуть  її
У домовині.
І буде в хаті горе
Й сліз море...

Оті москалі,однолюби,
Справжні душогуби,
Б’ють картеччю по малечі.
(Вовки вони
У шкурі овечій).

Простягають малята,
До неба свої рученята,
І просять у Бозі,
Здоров’я для тата,
Котрий лежить у незмозі,
І без нозі...

-Озброєні дяді,
Не стріляйте,
У серці Бога майте...
Ми ще маленькі,
У нашої неньки,
І вона без тата,
Не може-си ради дати.

Плаче гіркими сльозами,
Всенькими ночами...
Тому просимо тебе, Боже,
Покарати кривдників ворожих,
Щоб не лізли в нашу хату,
Та не сміли життя псувати.

Поки що,ми ще малі,
І не можем захиститися самі...
Та коли станем, як тато,
Будем боронити рідню і хату.
Докладемо всі сили,
Щоб звести ворога в могилу.

История cоздания стихотворения:

21 березня 2021р.