Автор: Роман Малицький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-03-31 16:57:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я—владика і гарант.

Не від зубожіння,
У президента України ЗЕ,
Го-ло-во-кру-жі-ння.

І не від успіху,
На зовнішній і внутрішній аренах...
Гойракує Володька,
Серед своїх,
Бездарних братанів,
Зелених.

Він у них—царьок і геній,
Що йому до того,
Що бунтують в народі,
І щодня,від ворожого вогня,
Гинуть сини на Сході?!

Не проймається гарант і тим,
Що без води питної Крим.
І ллються сльози у кримських татар,
Від москальських тортур
І завданий удар.

Він— це український владика,
І кожному підніс,
Булавою «тика»...

Членів Конституційного Суду,
Не пускає на спілкування
З людом.

Своїх—гладить по-голівці,
Неслухняних — гонить, як тих вівців.

Мовляв:
-Я—конституційної гарант.
Хто сумнівається в мій талант?!
-Зітру в порошок,
Скручу «рожок».

-Оті, що за гратами конають,
Силу мою знають.
Ніяким «ворогам» не дам,
Плювати в кашу нам!

-Битимося дозагину,
Щоб змінити Україну,
І на диво мудрогелям,
Спалахне  світло
В кінці тунелю.

P.S.
Не хвались, йдучи на рать,
Єті твою мать!

История cоздания стихотворения:

31 березня 2021р.