Автор: Оксана Филиппенко
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2020-08-11 16:56:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
На серці так легко, щасливо
І враз розквітає душа.
Бабусі рушник вишиваний
У пам'яті знов ожива.
На нім і калина і ружі,
Небачених квітів танок.
І врода країни й свобода,
Колиска надій і думок.
З дитинства немов би доносить
Слова, що важливі в житті:
"Хай буде щасливою доля.
Людини краса- в доброті"....
І серцем яснію, вдивляюсь
У кожний бабусин рядок.
Святиня нетлінна- місточок
В майбутнє, із родом зв'язок.
Квітуй, оберіг із дитинства,
Життєву стежину встеляй!
Допоки жива наша пам'ять,
Країну й мене захищай!
11.08.2020р.Оксана Філіпенко
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |