Автор: Виталий Потапов
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-12-07 15:59:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Розпач накриває

Нас влада робить жебраками
І сердце рветься із грудей
Бо знов чужі шматують Україну
І зводять з розуму людей
І в розпачі здіймаю руки
Бо я не бачу і не чую
Де ті, що буцімто свої
Мов, на чужій, я знов землі
І ті, що в груди собе били
Знов роблять на своїй землі
Виставу, яка написана в Москві
В суспільстві злагоди немає
Все бекаєм, мов ті барани
Що він нам, щось там обіцяв
Моралі злодій нас повчає
Послухаеш він правду викладає
А ,ти спитай за що сидів...
Таке сумне у нас життя
Бандіт державою тут, керував
Сьогодні, клоун в чергу став
Злодюги ділять наш бюджет
Всі знають, що вони крадуть
Але за руки не хватають
А ти,  їх знову піднімаєш
На самі верхні щабелі
Невже ми все-таки барани
Які без розуму бредуть
Чи курява, нам очі застилає
Невже все це, никого не лякає
Над нами цілий світ глузує
Брати мої, яка ганьба...
Чи нам на все ,знов наплювати
Чужім країну на поталу вітдавати
Своє життя, життя дітей...
Щоб пьяний твій сусід його зламав
Державу на шматки твою порвав
А ти, мій брате, знову промовчав
Надієшся...саме минеться...
Воно тебе і не торкнеться
Але останій, над собою він сміється
Коли він зрозуміє, що зробив...

История cоздания стихотворения: