Автор: Виталий Потапов
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2019-03-28 09:27:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дитяча пам'ять

Щось, вкарбувалось в пам'яті дитячій
Хоть епізодами, але яскраво помню
Тітку, матері сестру
Таку вродливу, молоду
Вона ще вчилась, в інституті
Була  така, моторна та жива
Казали всі, вона... така краса
І не ходила, а літала...
Горіло, в неї під руками, все...
Коли  порядки, в хаті наводила
І я літав, мов та пір'їна...
Теж памь'ятаю і молодшу матері сестру
Вона була тоді, мов доброта
І руки лагідні, а голос теплота
Ту приязнь, кожен відчуває
Той голос я і досі, пам'ятаю
Хоть час минув, не забуваю
Як пестила, вона мене...
І сердце добре, тітка мала
Її' я, більш за всіх, любив
І їй одній, пообіцяв...
Як виросту і гроші буду мати
Тобі костюм такий, куплю
Який носив, товарищ Сталін
Губа у хлопця, не дурна
Навіщо жінці сталінська фігня
Мала дитина, щось Вам обіцяє
А час іде, обіцяне він забуває
Обіцянки залишились в минулім часі
Любов дитяча... відійшла
А тітка пестила, свого вже сина
Ну ,а на двох, її любові...не хвата
А пам'ять та дитяча
Багато, що і зберегла...
І те, що може краще-б і забути
А ти його, чомусь запам'ятав
Все з часом відійшло
Чортополохом поросло
А спогади про те, минуле...
Нічого вже не поміняють
А час вже той, ти не вернеш
І спогади лиш, тугу навівають
Та смутком сердце твоє, рвуть...

История cоздания стихотворения: