Автор: Виталий Потапов
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2019-07-11 12:14:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Відвезу тебе в Карпати

Відвезу тебе в Карпати
Там цілющу воду брати
Чисту мов  кришталь вона
Кращої ніде нема
   Нізащо не відступаю
   Бо давно вже задум маю
   Свято там відсвяткувати
   Шану людям тим вітдати
Що незламні, як ті гори
Де вони завжди живуть
Там скрізь гори підступають
І збігають водограї
   І цілюща там вода
   Там в горах стоять смереки
   Непохитні мов стіна
   Гілки вгору задирають
Та незламний настрій мають
Там другі не виживають
Як народ що там живе
На коліна не стає
   Там річки течуть в долинах
    Кажуть воду можно пити
   Бо насищена красою
   Гір, з яких вода спадає
По камінням вода тече
Та на сонці грає
Падає вона струмками
Вабить Ваші очі
   Настрій піднімає
   Водограй спадає
   Райдуга стоїть
   Кольорами квітне
Сердце аж щемить
Зелень скрізь, трава та гори
Скелі, пагорби в лісах
І душа там замирає
   Бо куда не кинеш око
   Райська, божа красота
   Я люблю ліси та гори
   Сердце в полонині
Бо не можу не любити
Дивні гірьскі  краєвиди
Хочеться весь час дивитись,
Як  струмок стікає
   Водограй на скелях грає
   Чути гомін лісу
   Розпалю  своє багаття
   Хай воно палає
В казанці  вода вскіпає
Чай розлили в кружки хлопці
Той що зігріває
Та не можуть не згадати
   Тих що вже немає
   Дує вітер над горами
   Звірем завиває
   Хмари гоне він по небу
Та дощем жбурляє
Дим багаття над землею
Стелиться клубками
Розїдає хлопцям очі
   Сльози навертає
   Знову кличуть мене гори
   Тай не відпускают
             *  *  *
В спогадах і мріях ночі
Час  мій  замирає
Знов мов наяву, я бачу гори
Гори.гори підступають...
   Як не прикро, це казати
   Вас вже не здолаю
   Знов я йду по краю ліса
   Памь'ять я  листаю....

История cоздания стихотворения: