Автор: Виталий Потапов
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2020-01-25 09:09:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Час себе нам поважати

Цей вірш писався, не словами
То сльози падали рядками
Бо смуток, мов туман душі
Пливе, по богом данній нам землі
   Напомацки народ свій шлях шукає
   Туман цю землю покриває
    І плакала землі нещасна доля
    Що загубилася в тім  тумані, поля
Чужі Вам знов, щось набрехали
Знов Україну рвуть, шакали
Наверх полізли всі щури
Тай заняли, там щабелі
    А Ви, мов очманіли від жари
    Мої зневірені брати
    Здуріли, щось там лепетали
    Вчинили знов, якісь там чвари
Куди ідти, ніхто не знає
Ті крикуни, що тут кричали
Тепер грошей мішки тягали
Щоб встигнути, їх до кордонів донести
   Я , в розпачі здіймаю руки
   Нащо на сердце впали муки
   Чи то, приснилося мені
   Що скрізь остались лиш чужі
Час нам себе тут поважати
І меч нам під рукой , держати
Бо знахабіли вороги
Прийдеться відрубати пазури
    Чужі сосуть знов сок , з моєй землі
    Не сіяли на ній і не орали
     І нас завжди не поважали
     Своє ніколи ми не берегли
Чужі на  продаж землю виставляють
Батьки її завжди нам оставляють
Прийшов час все, це поломати
Бо нам себе слід поважати
   Жівем ми на своїй землі
   І хати ще, у Вас свої
   З них скоро, стануть виганяти
   Час розум хлопці, відшукати
...
Не змириться, ця банда у руля
Боюсь, що знов почнеться тут, війна

История cоздания стихотворения: