Автор: Виталий Потапов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-01-26 20:18:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Неволя, невже вона для України доля
І кожен шаг свій треба виміряти
Хотя ошийника й не відчуваеш
Але в неволі, ти перебуваєш
В тумані та обмані, наш народ бреде
Все щось він, від верхівки жде
І нетерпляче, вже про зиск волає
Коли обіцянний їм рай, тут наступає
А ті що зараз, по верхах гасають
Від конкурентів поле зачищають
Про те що обіцяли не згадають
Кармани у держави вичищають
Не розуміють час прийде, тікать
Бо чує сердце, будуть їх шукать
І слуг на вулицях хапать
Як зрадників, захочуть покарать
І Бога, я свого, питаю
Бо він, для України, долю назначає
Та доля, так вона сумна
Защо, вона державі цій, дана...
История cоздания стихотворения:
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Мені сподобалось,дякую) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-28 20:11:09 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |