Автор: Виталий Потапов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-09 14:23:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не звикли дурники ми бити

Коли нема, що в хаті їсти
Прошу за стіл, мій Брат, присісти
Не звикли дурників ми бити
Так важко нам на світі жити
    Нема де працьовиті руки приложити
    Щоб міг дітей ти накормити
    Бо все стоїть, кругом розруха
    В багні ми всі, по самі вуха
Тебе зажали, в ці лещата
І кажуть треба їм, прощати
Тому хто вкрав, а інший всіх тут обдурив
Садок для них, ти тут садив
   Для кого ти все, це робив
   Ти той, що в праці, до кінця себе спалив
    А зараз, що ти получив...
    Вони нам кажуть, те що заробив
А той, що тут людей дурив
І той, що тут людей смішив
Нічого путнього він, не зробив
Один дурив, другий смішив...
    Ні, хлопці, Ви вже зовсім подуріли
    Кого на владу посадили
    Того що паспорти чужі, він мав
     Чи бородатого, що пів держави вкрав
Для чого, це Ви все зробили
Кому цим так, тут насолили
Послухали екрани, що бормочуть
Чого ті телепні з екранів, знову хочуть
   Тепер послухайте, що наш сусід белькоче
   Кого він ще, тут зьїсти хоче
   Не треба з нього приклад брати
   Братів своїх повинні поважати
А цей, що завжди нас лякає
Мов та собака він, тут також лає
Не брат він мій, кажу, не брат
І сіяв завжди, серед нас розлад
    Бо з ворогом, в одній команді грає
    І гроші за брехню, від нього получає
    Ну, а як що, то знов п'ятами накиває
    Його той ворог, дуже поважає...
Державу нашу, він вбиває
Хозяїном каналів виступає
Щоб не казав, він ворог є
Він нас з тобою брате, продає...

История cоздания стихотворения: