Нет статуса

Автор: Виталий Потапов
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2020-06-03 12:14:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Травневі роздуми

На дворі знов прийшла весна
Не піднімається рука
Про квіти веснянні писати
В віршах їх барви малювати
Бо знов сумні рядки  вспливають
Проблеми сьогодення накривають
Та роздуми про це, не покидають
Бо суне чорною хмарою біда
Невже нас лихо знов спіткає
Про дещо хочется сказати
Розчулює мене завжди
Людина та, що рід свій поважає
І каже, я із роду козаків
А батьківською мовою, не розмовляє
Вона не розмовляє... і на жаль
Не бачить в цьому вона сенсу
Такє буває і така у нас печаль
Другий мав призьвіско гучне
Колись за цим полковником козацьким
Століттями вся Україна сумувала...
І я сьогодні теж засумував,
Коли вірші його читав
Не всі родились козаками
Хтось вівчарем, а інші піснярами
Засох струмок у цього роду
А дехто сіяв гречку за селом
Частенько  бігав він ярами
Ховаючись, щоб в війско не забрали
Бо дуже полюбляв своє життя
Не бачив сорому він в тому
Щоб окупанту черевики облизати
Ну і горілку подавати
А що такого, я зробив
Він тільки Батьківщину не любив
Так соромно, що ми з ним одного народу
І він, купився, за  копійчану нагороду
Хоть вроді теж козацького він роду
Пішов на поводу у холуїв
Чи запроданців, що родилися на цій землі
А зараз туляться, до іншого народу
Що нами завжди  торгували
Віками щось тут мудрували
А ви все це, знов до уваги і не взяли
Хоть знали, що обдурять, як завжди
Та продадуть вас з потрохами
Як сумно чути їхні гами
Той гвалт, що тут вони здіймали
Чужіх народів ті сини
А ви їх знов на пьєдістали
На верхні щабелі держави
Самі себе в неволю вітдали
Мої недалекогляднії брати
Послати їх було до мами
Не підпускаючи  до влади
Не дай їм Бог, здійснити все
Бо знову хлопці все вкрадуть
З комори винесуть і продадуть
І скажуть миші все поїли...
                  *      *
Ті роздуми, не покидають
Що завтрішний день, обіцяє
Невже знов лихо нас спіткає
Його-ж самі собі намалювали
На тій ганчірці, що чорти
Щось непотрібне витирали
А ми на ній ікону малювали
Тепер не знаем, що робити
Чи може слід її спалити
Раз ми її тоді зробили
Коли нам розум захмарило
Тепер пора все виправляти...
Бо розум треба, трішки мати
Кого в житті слід поважати
А іншіх в обійми не брати
Та слід до мами посилати

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 134

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Александр Даниленко

Будем надіятись, що після пандемії щось буде краще... Здоров'я вам.

2020-06-05 18:55:01

Виталий Потапов

Приветствую Александр, рад что посетил и оставил отзыв
Как успехи, что нового в жизни...ты в каком р-не Крыма
проживаешь...успехов тебе и благополучия

2020-06-05 21:41:12

Александр Даниленко

Я в Крыму, к сожалению, еще не был ни разу. Живу в Москве. В Николаев ездил ежегодно, пока был жив братишка, который работал конструктором. Проектировал лопатку турбины. Теперь уже умерла даже его жена Алла. Их дочь Федорова Светлана работает в вашей инфекционной. Сейчас на переднем крае борьбы с пандемией.

2020-06-06 14:34:50

Виталий Потапов

Понятно, спасибо, что ответил....творческих успехов и здоровья

2020-06-06 19:20:38

Лариса Гараган

Актуально і з великим болем справжнього патріота.
Підтримую, Віталій, та все ж надія, що якось виживемо, поки ще жива. А от що буде з дітьми та майбутнім поколінням - це тривожить.

2020-06-03 21:25:49

Виталий Потапов

Ларіса, завжди тобі вдячний за добрі слова та побажан-
ня на надію, що колись цей народ нарешті схаменеться
І зрозуміє що базікали вміють лише базікати, крадій-
красти, а наше повсякденне життя залежить від нас та
тих кого ми підсадили наверх... щастя тобі, кохання та
творчіх успіхів...

2020-06-04 09:54:04

Лариса Гараган

Дякую щиро!

2020-06-04 12:20:48

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений