Автор: Виталий Потапов
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2020-07-03 20:51:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Смуток

Смуток сердце розриває
Бо біду, ти відчуваєш
Все йде, давно не так
І сивина вже накриває
Пробачте, щось вже, забуваю
Пісню, і ту погано чую
Скаже щось, я і не почую
Ну, а, онук вже дома ,не ночує
Мене це, завжди так хвилює
Ніч...ти в спогадах лежиш
Мрій і тих, давно не маєш
Про що, ще мріяти...
Коли погано почуваєш
Які, ще мрїї,
Боже, дай ще, пожити...
...
Богу-б свічку запалити
Та, про онука попросити
Хай Він, за все мене простить
І про людей не забуваю
Бо сам, погану вдачу маю
Хай Всі, простять, що ображав
Гонор, всеж-таки я мав...
А, час іде і поневолі
Я, не чекав такої долі
Сум і туга накрива
І душа вже відчуває
Бо вже, всі відповіді знає
Гріх у всіх горбом висить
Час життя, він мов та вода
Через пальці витікає...
Її не сдержиш, час минає
Вже ти і Бога поминаєш
Час прийшов, пора питати
Як життя своє прожив...
Що, ти доброго зробив
Син виріс, дідом скоро стане
А, ти не можеш, біль свій зняти
Завжди тебе, там щось турбує
Знов про онука, що не ночує...
Десь пригрівся, норку має
Глядь, знов туди онук, пірнає
Тут треба буде щось робити
Чи може, вже пора женити
А, ти тут сердце своє, рвеш
Те, що минуло, не вернеш
І розумієш, час минає
Тепер, ти тільки в спогадах гуляєш
Ні...треба з ним погомоніти
Щоб потім, не жаліти
Хай гуляє, розум має
Про любов, не забуває
Бо кохання, то святе...
По життю, сімья іде
Хай їм, Бог допомагає
Все кохання подолає
Хай завжди, в житті щастить

История cоздания стихотворения: