Автор: Стахов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-11-08 11:54:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Провінційна столиця.

...
Він простив цьому місту
нарешті все,
що із нами не сталось.
Взяв провину на себе,
геть усю без бе,
мої любі міщани.
І молитиме друзів
небесних сфер,
що себе розіп'яли,
Тих,які безкорисно
до самого Б
Цьому місту віддались.
Бо ж вони коромислом
чумацьких шляхів,
сенс вдували у лиця.
Щоб від  лели-любові
І чуть від гріхів
Посміхалась
Провінційна столиця.

І тепер ,не важливо,
що  тут ,як завжди,
Вас
Грузять смислами болі.
Це їм тільки здається,
що рідіють ряди
Посивілих від волі.
Немовлята вже родяться,
І в небесних фіртках,
Научають їх гімни співати.
Зорі три уже сходяться
І промовив вже А...
Ассу для немовляти.

І  осанну охочим
до майбутніх розваг.
І навіть тим хто боїться
Не минеться відбутись,
страхаючись та-та
  Та напитись по вінця.

І уже не важливо,
що ,коли і кому
і за скільки й навіщо...
А важливо що він,
дивний дядько вішну -
Розсадив ковилу,
Розкидав
булави і мушлю
По
Провінційному місту.

История cоздания стихотворения: