Автор: Андрей Бурых
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2018-11-12 07:22:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Украинський воїн

Чому це він такий спокійний?
Коли країну розривають вовки!
Бо знає він, в цій боротьбі нерівній,
Здолати зграю може тільки воїн.

Той що за Січ стояв, а потім бив фашиста.
Без жалю, страху й совісті сумління,
Щоб разігнать той нечісті нашестя.
Що душу з сердцем у народа сціжує у землю!

А після цього, що ж вона нам родить?
Як душі наші ще чьорніші стали,
Чим та земля, що Ненькою ми кличем.
Як бути нам і що робити далі?

Хтось скаже: «Брати вила й коси !»
Це вже було, цього нам буде досить.
Але наш розум так сильно правди просить...
Що нам робить, щоб вольної добиться ?

З кріпаччини зійти, людиною лишиться.
Бо панство там таке, що з ним не забалуєшь,
Що лізе до тебе, й дружину не зцілуєшь,
Щоб він про це не знав.

Дитину від бандитів нема куди подіти!
Ще довго так казать, а мало вже так часу!
Терпець таки урвавсь! Та досить вже сидіти!
І досить балочок, “Шикуймось!”, “Кроком рушим!!!”


27.03.2011 р.(08:45)

История cоздания стихотворения: