Автор: Кирилл Падухевич
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2018-11-17 15:02:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нестямне кохання

Мабуть, я зовсім з глузду з'їхав,
Назвуть мене одурілим,
Та про це ти забудь,
Сядь-но, послухай, мила:

Я зрозумів, що ми не маємо вічності цілої,
Розумієш , її нема.
Просто забудь слово "навіки",
Що ллєтся з вуст, наче ріки.

Запам'ятай лиш одне:
Ти можеш шлях свій обрати,
Чекати на чудо з небес,
А я все рівно буду тебе кохати...

Мені не скажуть напевне, коли побачу тебе востаннє,
Майбутнє жорстоке, то правда,
Та доки я поруч з тобою,
Я стану для тебе стіною.

Кохатиму кожного дня,
Ніби вперше й востаннє.
Я зроблю усе, аби ти посміхалась.
І мені безсумнівно дісталась.

Тож, доки ми маємо час,
Я пропоную його не втрачати.
Давай цінувати, шанувати, кохати,
Усе прямо зараз, не потрібно всіляких фраз,

Про те що "ще буде час".
Наш час вже летить,
Як стиснути руки міцно,
То , нас не розділить ніщо.

История cоздания стихотворения:

2018р.