Автор: Людмила Бакота
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-11-23 11:29:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Казала мати сину

Казала мати сину:
Синочку, не ходи!
Люби свою країну,
Але вдома сиди!..

Довго синок вагався,
Аж цілих п’ять хвилин.
Встав мовчки, щось зібрався,
І вирушив. Один.

Заплющити він очі
Не зміг, бо цілу ніч
Серед отої ночі
Йшов з вітром пліч-о-пліч.

Той вітер був свободи.
Він в Києві зібрав
Всіх тих, хто був незгоден
Тулитися без прав.

Мати синком пишалась,
Була весь час сама.
В храмі з колін піднялась,
Та спокою нема.

Матуся ледве жила –
Чекала так синка.
На серці защемило
На ранок від дзвінка.

Всі сподівання щезли,
Коли хтось подзвонив.
І сина їй привезли…
Син двадцять років жив.

І мати мовчки встала
З колін перед синком,
І вийшла, і сказала
Словом (не кулаком.

На щоках – ні кровинки):
Всім треба розум мать.
Води попила з ринки
І впала, щоб не встать.

25.02.14

История cоздания стихотворения: