Автор: Татьяна Лозовенко
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-11-28 22:02:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Стара

Щоразу, як сонце спускаеться низько

І на вулиці темрява спочива,

Люди бачать як баба стара підкрадаеться близько

З питанням: А сигарок нема?

Худа до кісток, з жахливим обиччям

І очі ніби в сні тільки що була.

Але кожного разу вона запитує слизько:

Чоловіче, в вас сигарет нема?

Стара постійно чує відмови,

Лайливі та кепскі слова, а потім,

Звівши покрючені брови, відходить,  і тихо плаче сама…

Вона наврядче колись палила і сигарок у руці не трима.

Тільки б почути «Дура», «Клята», «Жахлива»,

Тільки б почути якісь слова!

Даремно душу свою боронила, даремно не відповіла

Коли ще мала с ким говорити, коли ще була не одна.

Минали роки повні важкої смути,

А потім, думки зупинили час…

І назавжди застрягла у світі, де її не збагнути

Чому ніхто сигарет не мав…

История cоздания стихотворения:

Женщина на Ольгиевском спуске постоянно сидела на одном
месте и просила сигарет каждый раз, как я проходила.