Нет статуса

Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-12-18 20:41:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чорнобривці

Рівчаки думок глибокі
дивні спогади плетуть -
чорнобривці сонцеокі
в палісаднику цвітуть.
Насадила їх бабуся,
щоб ловили промінці.
Я у спогадах горнуся
до гарячих квітів цих.
І душа від щастя терпне,
зігрівається мерщій:
щоб було онукам тепло
на подвір'ї і в душі,
у саду, у полі, в хаті,
на бакші, де кавуни, -
чорнобривці пелехаті
насівались щовесни.
Духмяніли ароматно
сонцесяйні пелюстки,
чепурні, палкі, ошатні -
то дитинства маяки.
Ось і я для внуків сію
квіти рідні і прості.
Хай і їхню пам'ять гріють
чорнобривці золоті.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 259

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.
Ой, як же тiльки гарно!
2018-12-25 10:21:02
2018-12-25 11:18:56
Я теж люблю ці квіти. Так, вони схожі на сонце. Гарний вірш! Хай щастить!
2018-12-21 12:39:51
Дякую!
2018-12-25 11:18:26
Дуже гарно и тепло!
2018-12-21 12:14:31
Дякую!
2018-12-21 12:34:00
Пречудово! Так i повiяло лiтом, а перед очами - сонце та чорнобривцi...
Дякую!
2018-12-21 12:01:45
2018-12-21 12:05:03
Гарнюче! Дякую!
2018-12-20 23:04:35
І я вам дякую!
2018-12-21 08:14:46
Дуже гарно! Дякую!
2018-12-20 22:58:29
Щиро дякую вам!
2018-12-21 08:25:15
Красиво написано, що аж запашним літом палахтить посеред зими.
2018-12-20 22:56:07
Дякую, мені дуже приємно!
2018-12-21 08:23:20
Дуже люблю ці квіти! Гарний вірш! Нехай Вам щастить!
2018-12-20 22:08:45
Дякую!
2018-12-20 22:25:50
Очень красивое стихо. Понравилось. Хай щастить!
2018-12-18 21:03:19
Дякую! І вам теж щастя!
2018-12-18 21:10:19
2018-12-18 21:10:52
Вслух читаю и наслаждаюсь каждым словом! Я люблю українську мову !
2018-12-18 21:00:32
Мово моя українська –
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня –
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана.
І аж до скону залишена
В серці моїм.
В. Бичко
2018-12-18 21:17:28
2018-12-18 21:23:51

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Романтично. Как не вспомнить о Ромео и Джульетте.
Рецензия от:
Азинелло
2024-04-19 21:45:04
Довольно глубокое стихотворение. Немного пляшет ритм в начале. Мне понравилось.
Рецензия от:
Азинелло
2024-04-19 21:22:29
Гарно, Лесю. Дуже проникливо.
Рецензия от:
Позаштатна АП "Поточний момент"
2024-04-19 21:15:14
На форуме обсуждают
У одних голова на двери,
И ученье про мертвого плотника
Разжигает страсти внутри,
Не понять им простого работника,
Восхищённого с фузом гитарой...(...)
Рецензия от:
Атеист
2024-04-17 22:27:42
Хеви металл! Всем привет!
Драйва лучше в мире нет!
Вот послушай-ка Accept
Сразу станет меньше лет!

У фанатов AC/DC
До сих пор в порядке писи!(...)
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-04-13 16:14:51
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.