Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-12-20 12:35:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Сумують будні. За вікном негода
на склі малює мокрі вітражі.
А дощ - не тільки явище природи,
це явище і серця, і душі,
і відчуттів, які в думках засіли,
і настрою, що мозок охопив,
і спогадів, які не відпустили,
хоча ти їх ще вчора відпустив.
І визволив з тенет душевну нішу,
і випалив сердечний біль дотла...
Колючі краплі розривають тишу,
неначе кулі, вилиті зі скла.
Ні цілей, ні наводок, ані ліній,
й дощинки упереміж - не в строю.
І ти свою буденщину розстрілюй
отак, як дощ розстрілює свою.
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |