Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-07 16:44:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

* * *

Останній день зими. а вранці-рано
загляне до віконечка весна
з обіймів березневого туману
струнка, казкова, щира, запашна,
така, як доня, а чи навіть внучка -
іще наївна й трішечки мала.
Дитинство, юність, молодість, обручка,
а там калина білим зацвіла,
і заясніли ягідки у ґронах,
і яблунька від зелені рясна,
і небо синє у волошках тоне.
І перші зморшки... Й перша сивина...
Я проживала весни. Вірю й знаю -
о цій порі кохання ожива.
І у вірші, сонети я збираю
ніким іще не сказані слова.
Твій погляд знову у полони візьме -
всіма клітинками закохано озвусь.
І я складу тобі неологізми,
бо все уже звучало з інших вуст.

История cоздания стихотворения: