Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-15 20:33:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спориш - гірчак звичайний...

Вночі уяву обступили клени,
і спогади явились уві сні...
Покрилась стежка споришем зеленим,
і я босоніж бігаю по ній.
Збираю роси і тягнусь до сонця,
і плутаюсь у килимі трави.
Вона мені за мага-охоронця:
на збиті ноги накладає шви
і, наче баба-знахарка, лікує
від всіх хвороб, а ще - від забуття.
А я росту, міцнію, козакую...
І десь там бовваніє майбуття.
І поза вуха монолог повчальний,
що стежка - пам'ять, а не просто мить.
...Дізналась, що спориш - гірчак звичайний.
Отож душа за юністю й гірчить.

История cоздания стихотворения: