Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-09-13 18:08:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
В моїм саду сумує журавель-
тонка жердина, важіль для криниці.
Він чимось схожий на велику птицю,
живе біля води й людських осель.
Він трішки перелітний, як і ті,
що в небі по-осінньому курличуть.
Він також і чиргикає, й кигиче,
І кидає на землю довгу тінь,
й злетіти хоче, та не має крил,
хоча і довгоногий, і цибатий...
Із вітром ніби пробує літати,
та відірватись геть бракує сил.
І все ж у журавля, напевно, є
(як у людей від щастя неземного)
своя маленька льотна перемога,
коли цебер з водою дістає.
Бувають злети дужі і малі,
відрадощі або велика втома...
Літай хоч іноді! Є істина відома:
нелегко жить прикутим до землі.
История cоздания стихотворения:
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Как правдиво!!)) |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 06:00:53 |
У меня выступают слезы от
ваших строк. Спасибо! Вы очищает душу!!! |
Рецензия от: Сніжана Назаренко 2024-03-29 05:58:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |