Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-06-10 20:53:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хмаринки

Був літній вечір на земній півкулі,
втомився день і відпочити сів.
- Дивись, хмаринка схожа на зозулю,
що накувала тисячі років
отим сміливцям, що питали в неї:
" А скільки я на світі проживу?"
Ота хмаринка схожа на лілею,
а поряд - на нескошену траву,
а он ота висить на видноколі,
немов гардина затуля вікно.
А та велика уляглася в полі,
від вітру вкривши золоте зерно.
Ота біленька, наче шумовиння
на ароматній каві ожило.
- А наше де з тобою хмаровиння?-
питає внучка, суплячи чоло.
Я розгубилась вмить в оцім хаосі
й сказала мимохіть і жартома:
- А наші ще не народились й досі,
ще навіть ліній начерків нема,
іще проміння в сонця не дозріло,
яке росу збиратиме колись...
Пливли хмаринки, небо вечоріло,
й клубочок смутку у заграві грівсь.

История cоздания стихотворения: