Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-08-17 16:18:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

*. *. *

Врізьбилася у серце кожна мить,
яка голубила теплом і світлом душу...
А сонце листя саду золотить
і вітрові повеліває: " Струшуй!"
А цей ледачий літній суховій
повільно й мляво дмуха на дерева.
І в розпростертих човниках надій
ще духмяніє запах чебрецевий.
А я не вірю ворожбі заграв,
пророцтву ранків заспано-імлистих,
але сьогодні з дерева упав
на землю жмуток золотого листя.
Ще полохливий, в жовтому меду,
безвусий, неоперений, тендітний...
І я відчула осені ходу
по втоптаних стежках старого літа.

История cоздания стихотворения: