Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-10-30 11:42:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Акордеон

Ні заметілей, ні весняних радощів -
для вальсування, певно, не сезон...
Старечі пальці пам'ятали клавіші,
їх теплий дотик знав акордеон.
Ламкі суглоби лускали горіхово,
немов лузга від сили молотка.
Біль припинявся радістю і втіхою
мелодії, яку вела рука.
Ця музика вважалась не тужливою
(колись під неї весело жилось),
а нині з пам'яті набігла переливами
так, що ногам згадати довелось
притуп, кружіння, вихиляси
хвилею...
І згин руки на талії дівчат.
І спогади, немов листи із вирію,
до серця блискавицею летять.
Тепло і світло душу всю заповнили,
по вінця келих щастям налили,
видіннями душевними,
коштовними,
а ще краплину смутку додали.
Ці відчуття були іще яскравіші
від звуків, що музика вигравав.
Голубила душа блискучі клавіші,
акордеон цю ніжність відчував.

История cоздания стихотворения: