Автор: Белла
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-07-24 19:17:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Це не втеча...

Це не втеча - просто я мандрую...
Так простіше пережить біду.
Я у мріях кожен день малюю,
як колись до хати увійду.
Увійду, неначе до собору,
мов пташа під мамине крило,
де підкова ріжками угору
ловить щастя, затишок й тепло.
Де по стінах крізь залізні ґрати
бігають ліниві промінці.
Де мене втомилися чекати
книги, і блокноти, й олівці.
Де без кави висохло горнятко.
Павуки в куточку завелись.
Де троянда кинула зернятка,
щоб життя продовжилось колись.
Я також плекаю сподівання
і лелію мрію осяйну,
що ось-ось завершаться
страждання,
що здолає мир страшну війну.
Скільки нас, розкиданих по світу,
повернутись мріє на поріг,
де вирують оберемки квітів,
а на дверях - щастя оберіг.

История cоздания стихотворения: