Автор: Борис Красноштан
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2022-07-05 16:02:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мій найцінніший скарб

Ні, це не губи що смакують наче вишня,
Пухкі та зрілі, як два береги,
Прикрашені шкірою навкруги,
Приємною неначе шовк, що відтворив Всевишній.

Ні очі, що чарують цілий світ,
В глибі яких ми зустрічаємось з собою,
В них розумієш, янгол тут, з тобою,
Крізь очі він, напевно, говорить.

Не твій дівочій стан, що мене так манить,
Фігура створена матусею з любов’ю
Й сердечко наливає кров’ю,
Коли притиснувшись, вона така лежить.

Ні, це також не спів, що загортає душу,
Приємний ніжній тембр, минаючий із вуст,
До скоєнь мотивує та розпуст,
Від згадок я поплив, продовжувати мушу…

І це не дивний  твій жіночій аромат,
Яким природньо пахне твоє тіло,
Так, доля Вас, мадам, нагородила,
Я, як поціновувач, цим безперечно рад.

Для мене найцінніший скарб, що не побачиш:
Твій світ душі, що схожий так з моїм,
Те, що нам добре так було двоїм,
Коли будем разом? Авжешь, не передбачиш…

05.07.2022

История cоздания стихотворения: