Автор: Володимир Б
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2019-01-02 18:08:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Повернись

Тепер вітер голубить волосся моє
а сонце ласкаве цілує мене
і в тиші я чую лиш серце своє
воно безупинно шукає тебе.

Лиш тільки вночі коли діти заснуть
і зорі на небі засяють
я знов намагаюся час повернуть
і знов я з тобой розмовляю.

Я згадую наче інше життя,
цілунки твої на світанку
і страшно пече що нема вороття
те інше життя не повернеться зранку.

А діти чекають,ось татко зайде
присяде навколішки поряд,
візьме їх на руки,до себе прижме
і ось він щасливий їх погляд.

І нема більше слів, знов серце болить
так гірко нам жити без тебе,
я бачу як в небі лелека летить
візьми мене милий до себе.

История cоздания стихотворения: