Отсутствует

Автор: Женевьева
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-01-26 20:48:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Озеро-2

  
Сцена 3
Жінки, приязно попрощавшись із присутніми, йдуть. Усе застигає у
спекотнім мареві: озеро, комиш, верби, діброва та озерне товариство.
Мати Вікторії засинає на простирадлі, Олег застигає, дивлячись прямо на
біле, розпечене Сонце. Лана і собі впадає у заціпеніння на осонні, але
трусить головою, мляво підводиться і йде на містки.
Там, у прозорій водичці, щедро прогрітій сонцем, грають маленькі рибки.
Лана сідає на світлі дошки містків та спершу випадково, а далі
цілеспрямовано спостерігає за грою рибок. Видобуває з кишені бублика
та кришить їм.
До води підходить Вікторія, закутана у барвисте парео. Стоїть біля води
та сором*язливо позирає на Лану.

Лана
(помічає її)
Будь ласка, йдіть.

Вікторія
(ніяково)
Якраз прогріте озеро до дна
О цих годинах. Тож ловлю я промінь
І в променях купатися люблю.

Вікторія мружиться і входить до води, розплутує своє парео та звичним
рухом кидає його на містки. Цього разу парео падає у воду. Лана
встигає підхопити його за один кінець, та все-таки шарф встиг змокнути.
Вікторія жестом дякує Лані, розвішує парео на найближчому кущику та
кидається у воду озера як в обійми. Пливе до острівця у центрі озера.
Повертається.

Вікторія
Вода сьогодні чиста. Може, й ви
Скупнетеся?

Лана
(різко, похмуро)
На мене, тут занадто бридко.

Вікторія
Що ви!
Все сміття йде на дно,
а озеро чистішає щоднини.

Лана
Та мул нікуди не дівається із нього.

Рибалка у комишах, напівприхований вербами, кашляє.

Лана
(ковзнула поглядом по Сонцю, іншим тоном)
Мені вже час.  Найкращого всього
Бажаю вам з надією зустрітись.

Дія 2
Сцена 1
Те ж озеро, вранці, кінець літа: багато сухої, випаленої Сонцем, трави,
комишу, чіткішою стала дорога, обабіч якої проглядає крізь червонувату
глинисту пилюку напівзакохана колода. Небо над озером у маленьких
білих кучерявих хмарках. Але видно і перші ознаки осені: де не де
пожовкле листя, пориви різкого вітру, вузькі хвильки на потемнілій воді.  
Всюди видно купки сміття. Усе це крізь іржавий серпневий пил, який
підняли кілька бігунів-спортсменів та спортсменок навколо озера.
Коли осідає пил, бачимо Лану, яка відстала від бігунів, бо припадає на
ногу та тримається за лівий бік. Вікторія, що не помічає її, швидко
підходить до дороги.

Вікторія
(тривожно)
Куди могла подітися вона?
Гей, мамо, мамо! Де це ви сховались!

Лана зупиняється, озирається у помічає щось у діброві, стрімголов біжить
туди, стрибає і встигає і ухопити за руку похилу жилаву жінку-мати
Вікторії, котра ось-ось щезла би у темряві діброви.

Лана
(захекана)
Куди це ви? Шукають…

Мати Вікторії
(відсторонено)
Кому я вже потрібна.

Лана
Он шукають вас.

Підбігає Вікторія, ледь не плаче, виразно дивиться на Лану, доки
говорить до мами і веде її  до осоння біля озера і містків де розкладене
простирадло. Лана, тримаючись за бік, іде з ними.

Вікторія
Куди ви знов пішли?
Невже вам так на сонечку погано?

Мати Вікторії
(розгублено)
Я щось шукала…Вже і не згадаю, .   
Але мене аж тягне он туди.

Лана
Мене – також. Мо’, якось підем разом?

Мати Вікторії
Нам треба знати, чого там шукати,
А я забула…

Дійшли до містків. Олег почув їх розмову.
  
Олег
(ніби до самого себе, із закритими очима)
Те, що там є, нікуди не втече

Мати Вікторії
Хтозна, чи вернеться воно.

Вікторія
Сідай і згадуй.

Вікторія відводить мати до простирадла, Лана йде на містки, сідає на
їхній край, знімає наплічник (рюкзак), сідає на нього і задивляється на
дрібні хвильки, котрі, як маленькі вужі, зміяться озером, на хмарки
іржавого пилу, на сосновий гай на протилежному березі озера.
Олег іде купатися.

Олег – до Лани
Я вам не заважатиму?

Лана
(знизує плечима)
Чомусь усі, хто є довкола мене,
Зазвичай так і кажуть.
Навіть тут…
(пауза)
А я – я вам не заважаю?

Олег
Хто є на місці, той не заважає.

Лана
От ви собі самі й відповіли!

Сцена 2

Олег поволі заходить у воду, пірнає і виринає лише поблизу острівця у
центрі.  Лана сидить собі, потім поволі лягає на свого рюкзака і засинає
у сонячній плямі. Олег, помітивши те, обережно виходить з води.
Вікторія прямує до містків, доки її мама ходить навкруг простирадла і
ворушить губами, шепоче щось сама собі.
До містків, прямо на моріжок, вкочується огрядний чоловік на
велосипеді. На чоловікові білі шорти і білий парусиновий кашкет, на шиї
– низка самоцвітного каміння, яке носять стильні жінки, а під ним
здоровезний латунний хрест.
Присутні дивляться на нього і одночасно помічають, як біля
напівзасипаної колоди розкладають з величезних рюкзаків тарілки та
шашличне причандалля Шашличник, його друг, дружина та син.
Чоловік із хрестом хвацько в’їхав до піщаної плямки перед містками, але
не втримав свого велосипеда і разом із ним шубовснув у воду. Лану
обдало віялом бризок, Олегові рулем вдарило по нозі, від чого він
засичав  і зігнувся,як паперовий. Чоловічок легко виплутується зі свого
велосипеда, широко посміхається.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 106

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму!
Рецензия от:
Азинелло
2024-03-29 01:44:52
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.