Автор: Женевьева
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2019-01-30 22:45:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пророщенкова ніч

Одної ночі один невідомий поки що український політик вирішував
філософське питання. Чорне небо за вікном, чорний оксамит дорогого
крісла,- і лише напій у скляному стакані, у срібному підстаканнику
іскрився золотаво-коричневим. Пророщенко пив свій нічний чай.
Пророщенко
Я все-таки пішов. А що поробиш?
З*їдять і так, і сяк. А кандидатом є
Хоч крихітний, та шансик уціліти.

Сьорбає чай. За вікном, на вулиці, запалюється помаранчевий ліхтар.
Пророщенко встав, підхлдить до вікна, мрійливо примружує очі.
Пророщенко
А як усе прегарно починалось,
Як нас любили: і його, й мене.
Щоправда, на той час мене поменше.
Але сьогодні зовсім інший кшталт:
Я – лідер, і мене удень вітали,
Для мене були оплески у залі.
Його ж ніхто серйозно не згадав,
Він навіть і не виступав, - мовчав.

(пауза)

Але вітання – то слова, облуда.
Зійдуть миттєво, як з очей полуда,
Як тільки вітер дмухне не в мій бік.

(сьорбає чай)
Та, зрештою, чого мені боятись?
За мене – міліарди вірних сих,
Що проникають у такі щілини
І душ, і тіл, й похмурих установ, -
Що й не судилось жодному зі смертних.

Пророщенко сідає, заспокоюється.

Пророщенко
До речі, і Господь увесь за нас.
Чи мало йому курим фіміаму?
Чи мало визолочуємо бань?
За все платити треба. Тож гляди,
Віддай боржок, Ісусе всемогущий!
Чи, може, головний там Саваоф,
А нас отці святії надурили?
Усе можливо. В Ієрусалим
Злітав, постояв біля Стіни плачу.

Вмикає телевізор. Новини. Чутно фрази «високі тарифи», платіжки на
газ», «план врегулювання», «криза».

Але було там трішки не того:
Мені біля стіни ридання чулись.

(пауза)

Але ніхто із близьких та рідні
Не має сенсу скаржитись на дійсність.
І все-таки, ридання ці мені
Заснути на дають чомусь донині.
Вони прорвали оплески і гвалт,
Коли я заявився в президенти.

(іншим тоном)

А, може, психотропи то якісь?
Навіювання чи незрима зброя?
Бо недругів же маю до чортів.
Ох, ці чорти…Один утік в лікарню,
Гадав. Що там відлежиться – та й квит.
А інший верз таке, що і не скажеш:
Чи він хвалив, чи він критикував,
Чи кепкував, чи просто не проспався?
Слова красиві, сладкії вуста,
емоції, - так, я геополітик!
Єдиний за історію країни,
Єдиний у підручниках гігант!
І як вони ще сміють сумніватись,
Критикувати, і кого – мене!!!
Заткнути пельку грішвою, - та й годі.
Хто не згодиться, спишем на «курорт»,
- І запанують мир і однодумство.

(пауза, іншим тоном)

А однодумці – власне, де вони?
Повинні ж бути, хоч  сякі-такії.

(підходить до дзеркала)

Та ні, не буду я собі брехать
У цю похмуру ніч. Нема нікого.
Я їх тримаю на тривкім паску,
Який щораз підлатувати треба,
Та більше в пельку, більше в гаманці,
- Не вистача й кредитів вже, і газу.
Мені, як так, нічого не потрібно,
- але гребу, гребу, гребу, - для них.
А, може, не для них, а все ж для себе?
І, врешті-решт, що ж так вони дали
Мені? Безпеку? Відданість? Чи розум?
Нічого. Шукати це бо треба не у них.   
А в кого? У народу? Гей, згадали.
Народ, який за шеляга купив
Один, а другий обібрав до нитки, -
А він повстав за когось, не за себе,
- Такий народ повинні оббирать.
Не я, так хтось здере останню шкіру
І м*ясо віддербелить від кісток,
- Мовчатимуть. Терпітимуть. Щури!

Ось спробуйте не вибрати мене!
Відчутєте на собі, що то є
Не слухати господаря свойого.

Пророщенко пригладжує чуба. Сідає до крісла, хрумтить смаколиком.
Заспокоюється.

Пророщенко
Вистава ця набридла так мені,
І ці тупії пики так обридли,
що проситься до рук важкий батіг.
Але не можна! Ми ж бо демократи.
І хай би що судилося кому, -
Потрібний водевіль з голосуванням.

А в водевілі бійся красних дам,
Та і не красних бійся, язикатих.
Вона є лідер. Ну, нехай.  Нехай!
Я ще на повну і не розгорнувся.
Нехай царює в рейтингах, а я
Здобуду легітимну перемогу.
Ото поскаче! Коси обірве,
але тоді із долею змириться.
А коли ні – ну, що ж, такий кінець.
Я пом*яну її красивим словом,
Проллю скупу державницьку сльозу
І благородно залишу нащадкам
Надбання берегині та жони.

А далі – що? Красиві світлі зали,
Поважні гості за смішний тариф,
Бесіди і дискусії, вокзали,
реформ нудних нудний речитатив.

Усе уже було, що далі буде.
Записано усе на небесах.
Той виграє, хто позолотить руку.
Так є – так буде. Ось і все. Ось так.

Вмурую кілька церков, нову лавру,
Наквецяють сріблянки та ікон,
І будуть славить, славить, славить,
Допоки не зберуся я на скон.

А на Тім світі хтозна, як то буде,
Але зачтуться лаври і церкви.
Мене канонізують? Я не проти.
Проголосую за себе. А ви?

** Усі збіги прізвищ та характерів випадкові, персонаж та обставини є
вигаданими.

30.01.2019 р.

История cоздания стихотворения: