Автор: Анатолий Месяц
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-06 14:14:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПРО КОЗАЦЬКУ СЛАВУ

Пісня – зілля наче.
Може, хтось заплаче,
Інший засміється,
Та мені дарма.
Я собі співаю,
Що на серці маю.
Пісня моя ллється
Вдалечінь сама.

Про козацьку славу,
Про борню криваву,
Про гірку недолю,
Про братерську честь,
Про високі трави,
Про високі справи,
Про широке поле
Пісня в мене єсть

…Ой, у ріднім краї,
У зеленім гаї,
Там сидів обідав
Молодий козак.
Що на нього лихо
Чатувало стиха,
Він не знав, не відав,
Не гадав ніяк.

Коник вороненький,
Друг його вірненький
Теж в гарячім серці  
Не відчув біди.
Він собі по волі
Пасся в чистім полі
Поблизу озерця,
Світлої води.

Раптом – галас, крики!
Налетіли дикі,
Наче чорні круки,
Злії ушкали.
Козака схопили,
Нагаями били
І, скрутивши руки,
В нетрі потягли.

З прикрості та болю,
Що утратив волю
У нерівнім герці,
Молодий козак
Сльози ллє гарячі,
Неутішно плаче
І з печаллю в серці
Закликає так:

- Конику вірненький,
Друже вороненький,
Ти лети на волю,
В гори та ліси!
І громаді милій
Мою тугу вилий,
Про мою недолю
Звістку донеси!

Стрепенувся птахом
І найближчим шляхом,
Крізь хребти високі,
Через плеса вплав,
Друг його вірненький,
Коник вороненький
Стрімголов навскоки
Полетів-помчав.

Аж в козацькім стані,
На самім майдані
Зупинивсь зненацька
Й лунко  заїржав.
Гей, збирайтесь добрі
Лицарі хоробрі,
Сила вся козацька
Для гучних забав!

Полетіли коні
У стрімкій погоні.
Їх вперед щосили
Гнав козацький гнів.
Бились побратими
З ушкалами злими,
Чисте поле вкрили
Трупом ворогів.

Як назад вертались,
Здобиччю пишались.
В кожного багато
Срібла-злата єсть.
Та цінніше срібла
Слава незагибла,
Та цінніше злата
Товариська честь!  

Написано за мотивами народних дум.
Ушкали  -  степові розбійники.

История cоздания стихотворения: