Автор: Элен Либерман
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2019-01-24 10:45:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дитинство

Несуть вітри на крилах у дитинство...
Туди, де загубились всі стежки.
Воно-то незбагненнеє таїнство,
Воно- мої одвічнії думки...

Там залишилася моя частинка,
Пісні дитинства разом назавжди.
І солодко так пахне мамина кофтинка,
Яку сплела вона мені в осінні дні.

Там колискова моє серце гріє,
Я безтурботно бігаю в саду,
Там татко мені гойдалку майструє,
А я вже десять рочків своїх жду.

Я там сиджу у діда на колінах,
Бабуся же млинці мені пече,
Я виглядаю дощика у вікна,
Чекаю, поки хмарка не втече.

Там дядько мене плавати навчає
І свариться, як галасую я.
Там передзвонами струмочок грає,
І за столом обіда вся сім'я.

Нажаль, в дитинство вже не повернутись,
І безтурботного не буде більш життя,
Та в серці воно має залишитись,
Як найпрекрасніша у світі цім пора.

Элен Либерман

История cоздания стихотворения: