Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 6 Автор: Лилия Фокс
Сейчас на сайте 2260 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
НИКОЛАЙ СЕМЕНЮК

Автор: НИКОЛАЙ СЕМЕНЮК
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-10 15:20:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БУКЕТ

МИКОЛА СЕМЕНЮК

ПРО АВТОРА:

Семенюк  Микола Антонович, народився в селі Красненьке, Вінницької області, Іллінецького району – Україна, 27 лютого 1959 року.  Закінчивши школу, працював, служив в
армії (ГСВГ). Після служби поступив до Одеського державного університету, на фізичний факультет, який закінчив в 1984 році.  


БУКЕТ

Зву вас в свідки , принцеси троянд.
Краса завжди в небезпеці
І сліди, на вашім тілі, ран,
І біль ваша в моїм, тепер, серці.

Обнімаю руками букет колючий,
Від щастя і болі німію,
Поцілунком палким, пекучим
Утішаю вас як умію.

Потекла між пальцями цівкою кров
І колючки утикаються в тіло.
Так сплачую я за любов:
Жагуче, жадно, неуміло.

Ну що ж ви, троянди – сестрички;
Голублю, серцем вас зігріваю.
Чому не п’єте з кришталю водички?
Не живу красу до себе я пригортаю...


ЗАГАДКА ПЛАТОНА

Що старий жрець Платону розказав,
Тепер нам не відомо.
А той взяв, і байку розказав –
Сюжет усім тепер знайомий.

Платон на видумки досужий,
Умів загадки загадати.
І нам так хочеться, всім дуже,
Сьогодні Атлантиду відшукати.

Так Де ж та царствена країна
І люди, що чолом подібні до богів;
Багато давнього лежить в руїнах,
Багато стерто в пам’яті, піском років.

Нам відома драма Трої,
Семиградів пагубний кінець.
Але знайти не можемо човен Ноя
І пошук Атлантиди звели нанівець.

За що так боги прогнівились
На людей і острів той,
Нехай жили б собі й плодились,
Адже ж врятований був Ной.

Невже те сяйво, вищих духом,
То видумка одного із нас?
Ні. Історія  була б скука.
І всякій знахідці свій час.



ДУХ  ПЛЕМЕН

Я знав царів,
Посланців для народів.
Їх бог узрів
Для кожного із родів.

То були люди без вагань,
З племен, по земному тілу.
І їх бажання до з’єднань
Державний устрій закріпило.

Династії царів –
Епохи для імперій:
Все починалось від вождів,
Релігій та містерій.

Я знав царів,
Що були і над царями.
Уклад такий народів застарів,
І втратився з віками.

Забуті, стерті   імена
Новими « вождями».
Це їх вина –
Творити владу «чистими руками».

Ото ж і є – це ми:
« Все від науки».
Сміються над людьми
І умивають руки.

Хто ж я?
Я дух племен!
Моє ім’я?
Я тисячі імен!


ВІРУЮ

Я святе Євангеліє читав не раз,
За ті роки, що в них блукав.
І колись, забутий мною Спас,
Для мене порятунком знову став.

Його я не зрікався навіть у вісні,
Надіюсь Він мене пробачить.
І все ж, здається так мені,
Життя не таке, як його отці тлумачать.

В людську гріховність я не вірю
І в те, що Бог пошле небесну кару,
І в рай, де люди мов ті звірі,
Зібрані в одну отару.

Той рай, для тих, хто ще блукає.
Яку ж надію він їм подає?
Я ж вірю в всесвіт, де Дух витає,
Де місце Богу також є.

Там ниву наслідків посіяла причина
І гріхи не викупляються тривалістю поста.
Там сивий старець знов мала дитина,
„Я Єсьм” – звучить там заповідь Христа!


СУЧАСНИКАМ

Хто сказав – не наші вони люди,
Бо живуть тепер не з нами.
То ж слова забутого іуди,
Адже біля нас батьки лише кістками.

Де ж те почуття високе гідних,
На полицях, завалене книжками?
І хто ті, що прийдуть від вагітних,
Невже і їх закидаємо грудками?

О, ні! Нема чого ділити
Людей по своєму розумінню,
Бо буде Бог лише судити.
І в Нього треба вчитися терпінню.


ВЕЛИКА «БЛУДНИЦЯ»

Марія, Марія?
Апостоли також є люди.
А в Бога на тебе була надія,
Хоч говорити міг заставити і верблюда.

Але вибрав не того, хто рідний,
А того, хто розумів Слово.
Рід людський тайн Його гідний
І благовісницею стала, ти, від Нього.

То чи ж забули, чи переплутали
Святі отці разом, чи по одинці?
Сховали правду в гріховній купелі
І записали тебе в блудниці.


БАЖАННЯ

Всесвіт повен божого проміння;
Але ж наше невміння
В пізнанні, мов та спрага,
А тому підвищена увага
До причин походження космічного порядку.
І розум кожен день, мов на зарядку,
Ідею виставляє – початку і кінця
Всесвіту – звичайно без Творця.
Ми перевертаємо сторінки буття
І зважуємо своє життя,
З просторами космічного кордону.
Нам здається, що крім нашого «загону»1
Всесвітів є інших шумовиння,
А тому тих світів проміння
Тривожить душі наші.

А там за незрозумілими стінами
Б’ються розумом віками –
Чи є у нашого Всесвіту життя –
Їх тривожить також  небуття.
А всесвіт їх повен божого проміння
І їхнє невміння
В пізнанні, мов та спрага,
Підвищує увагу
До буття.

Але ж ми розумні
І в теоріях космічного простору
Шукаємо  «кротові нори»,2
Які проходять скрізь всесвітні стіни
І в хаосі первопричини
Не бажаємо знати ми Творця,
Інколи не бачимо і свого лиця.
Над безоднею небуття кружляємо,
Вічний Дух св’ятий – не знаємо.

А що вони?Все ті ж «кротові нори»
В теоріях космічного простору
І піна3 всесвітів відкрита,
Була своя там Афродіта,4
Зникла віра – думок св’ято,
Для  розуму занадто це багато.

Є там вони, чи їх немає
Хто по це все знає.
Але не зрозуміємо ми всесвітнього повчання,
До дня судного наші всі старання,
Не було б це нам покаранням.

***
1Огородження.
2Ефект тунельного переходу  в астрофізиці.
3 Струни, мембрани (брани), піна… - теорії багатьох всесвітів в космології.
4 По легенді, Афродіта вийшла з морської піни.


ВІРА  І ПІЗНАННЯ

Людські пізнання, це є гріх!
Кричать поборники від віри.
Тоді в житті який успіх,
Коли не вип’єш все до міри.



IN VINO VERITAS1

Від вина немов від юності горіть все тіло,
І душа схвильована сонмами ідей,
І розум думи сповиває сміло
В слова, зрозумілі для людей.

Але коли ж стаканами замінена чарчина
І тягне гірко перегаром,
То і думки зрадливо гинуть,
І похована ідея даром.

***
1Істина в вині


ІДЕЯ ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ЖИТТЯ

Що більше в мені пламеніє?
Душа горить, чи вогонь надії.
Та все одно від чого знемагати,
Знову попіл тільки лиш збирати.

Подує вітер перемін
І мене, в тисячах пилинок,
Необережний бедуїн
Підніме із-під копит ослиних.

До зір я линув скрізь роки,
Упав на землю під дією Всесвітнього закону.
Адже вагу мають і думки
І не підняти їх уже другому.

Але думки живі і віддає теплом,
Це як властивість атомів до з’єднання.
Хоть небуття все стирає грізним помелом,
Вже п’ють ідею другі як пізнання.

  
ХАЙЯМ

*
Твої рубаї, о Омар,
Як ніж в бездиханному тілі,
Як на сон шкідливий комар.
Але думки мої все про те ж,
На самому ділі…

*
О, ти був поет від Бога
І не карав Він тебе самого,
За думки хмільні твої:
Прославили тебе ті самі рубаї.



ОДНОКЛАСНИКАМ МОЇМ

Сьогодні ми зустрілись,
Скільки років треба було чекати;
А земля теплом стелилась
І сонцю небо радісно дало пограти.

Рідні друзі мої з села,
Брати і сестри мого дитинства;
Це куди ж дорога  життя нас завела
І де ж та, в минуле, зупинка.

Здійснилась мрія, босими ногами
Пройтись по сільській дорозі.
Що це сталось з нами
І серцю потреба чому  в допомозі.

А соняшник як яскраво горить
І ось бджола, що присіла відпочити;
Що життя – це мить,
Але і в дитинства є чому повчитись.

Зустріч коротенькою була –
Зникла довголітня напруга;
Проїхали ще пів села,
Проводжав до зупинки я друга.

Його очікує знову місто,
За кордон пора і мені;
А зоряне небо сяє намистом
І дитинство в моєму ховається сні.


ОДНОКАШНИКАМ МОЇМ

На Дерибасівській  в Одесі, літом,
Де юність нашу згадують платани,
Зібрались мов неначе діти
Ми, студенти – ветерани.

Згадували про Alma Mater
І друзів днів своїх веселих,
Запивали Капучино Араратом,
Піднімали за відсутніх келих.

Нашого життя зоря, на небосхилі,
Відхилилась від зеніту.
Пам’ять наша, наче  хвилі,
Розповзлась по всьому світу.

Було що нам спом’янути,
Було нам чого ще й загадати.
Дещо нами вже й забуто,
Дещо дітям нам пора віддати.

Життя нас знову розкидає
Мов те листя, бите градом:
Прийде час і хто не будь згадає,
І  покличе на веселу раду.



История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 216

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Пахан на районе)
Рецензия от: Анна Колесова
2019-09-17 17:48:31
Галина, так интересно написано длинной строкой. Напомнило немного Полозкову... "я могу делать то что я хочу и не делать того, чего не желаю" - девиз свободного человека! С теплом!
Рецензия от: Анна Колесова
2019-09-17 17:45:50
Тогда, когда любовей с нами нет,
тогда, когда от холода горбат,
достань из чемодана пистолет,
достань и заложи его в ломбард.

Купи на эти деньги патефон
и где-нибудь на свете потанцуй
(в затылке нарастает перезвон),
ах, ручку патефона поцелуй.

Да, слушайте совета Скрипача,
как следует стреляться сгоряча:
не в голову, а около плеча!
Живите только плача и крича!

На блюдечке я сердце понесу
и где-нибудь оставлю во дворе.
Друзья, ах, догадайтесь по лицу,
что сердца не отыщется в дыре,

проделанной на розовой груди,
и только патефоны впереди,
и только струны-струны, провода,
и только в горле красная вода.
© Иосиф Александрович Бродский 471

https://www.inpearls.ru/
Рецензия от: Людмила Шевчук
2019-09-17 17:45:43
На форуме обсуждают
Андрій Смолій

Бюджет «ми вам нічєво нє должни».

4000$ зарплата вчителям.
Зниження податків та тиску на малий та середній бізнес.
Зниження витр(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-09-17 15:54:07
Karl Volokh
40 хв. ·
Він руйнує державні інституції і переслідує політичних опонентів (авторитетних у світі), не приховує залежності від найкриміна(...)
Рецензия от: Юрко
2019-09-17 15:51:52
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.