Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 6 Автор: Лилия Фокс
Сейчас на сайте 2230 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
НИКОЛАЙ СЕМЕНЮК

Автор: НИКОЛАЙ СЕМЕНЮК
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2019-04-23 18:37:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЯРИ

ЯРИ

Яри, яри, яруги –
То земля поморщилась від давньої напруги.

Та земля, що виростила дочку й сина ,
В Бога ще сама дитина.

Яри , яри, яруги –
Місяць, немов сонце друге.

На землі цій вершилася людська доля,
Де сестрою й братом соловейко і зозуля.

Яри, яри, яруги –
Нам не жити уже вдруге.

Скільки ж тут ходить люду,
Що за доля у них буде.

Розмивають землю води до яруг,
Плин часу міняє все навкруг.

Вже й шляхи протоптані ногами;
То куряться степом, то ховаються ярами.

Ясно, ясно – тихо, тихо;
Не погасло, бродить лихо.

Щастя, щастя – долі, долі;
Відгук тихий степом, в полі.

Тут надія сіяна тобою, Боже,
Хто ж їй збутися поможе?

Що ж, поросла земля ця бур’янами,
Але для неї слава прийде з іменами.

Виростуть степами гори,
В них заховане людське горе.

В ріки, в небо дивляться руїни,
Ці землі для якої ж то країни?

Ті землі для якого краю,
В них кращу долю хто шукає?

* * *

Роки, роки, століття –
Покидає землю лихоліття.

Сади вишневі, цвіт опав -
Місяць серед неба став.

Скіфи, греки та сармати –
Скільки ж сили треба мати?

Для всіх них загублені дороги,
Бо топтали землю цю чужі ноги.

І коли ж той час настане,
Що оселять землю цю слов’яни?

Де ж вони візьмуть ту силу,
То ж чиї в степах могили?

Знову зібрались в небі хмари -
Всі дороги знову ведуть до яру.

Ненько – Україно, рідний краю,
Хто тепер тебе кохає?

Твої землі – шлях широкий,
Та горби в степах, такі ж високі.

* * *

Поміняло, замело і закрутило
І вже бог над людом, цим, Ярило.

Яри, яри, яруги –
Живуть на землі цій люди другі.

У болоті дідько, в полі мавки –
Цілий тиждень для русалки.

Ладо, Ладо! Дай нам щастя і краси.
На купала умивайтесь від роси.

Чи то Корочун сніжний колядує,
Чи то так Перун лютує?

Дідько з тими - то богами –
Люди ходять по землі ногами.

Люди жили, землю обживали
І русинів вже чужинці знали.

В них лани широкі та густі діброви,
Землеробство, війни і звірині лови...

* * *

Україно – ненько, гріх казати,
По тобі любили мандрувати.

То потоптана століттями ногами,
То десятиліттями поросла бур’янами.

Чи то степ в маківках, чи то поле звіробою –
Земле, хто ж догляне за тобою?

Боже, дай їй щастя – долі;
Тільки вітер свище в дикім полі.

Та знайшлися добрі люди,
Що то далі воно буде?

Закохались  в землю щиро,
Хто ж помаже в царі миром?

То ж з роками так ту землю закрутило,
Що забули і про миро.

Вже і князі землю ділять –
Не хватає миру і поспілля.

Тую землю і не раз ділили,
Та богам своїм молились...

* * *

І не було б ладу на Русі -
Спохватились раптом, та не всі.

Цар великий над Дніпром стоїть;
Ствердив всіх разом хрестить.

А по степу швидкі коні
Утікають від погоні.

Бо ж не всім та віра, в Бога,
Була швидка допомога.

Доганяли люто, та ловили –
Силоміць хрестили;

Прихилили долу дві тополі,
Прив’язали ноги голі.

Помолились, відпустили –
Так тоді й хрестили.

Так в державу об’єднались;
Помирились, полюбились, не цурались...

* * *

Вже і Бог тепер єдиний,
Де ж та доля у русинів?

Суне степом чорна хмара;
То хазари, то монголи, то татари.

Ой, ви коні, швидкі ноги,
Хватить по Вкраїні вам топ тать дороги.

Знов роки сплелись в століття;
Війни, смути, лихоліття...

Що ж казати про життя простого люду,
Що ж то далі воно буде?

Скільки лиха та надії
Пам’ять зберегла в повір’ї.

Щастя змішано з кров’ю та сльозами –
То вже описано словами...

* * *

Як саранча топтали землю орди,
І свої, ще, лютували держиморди.

Ой, тікайте звідси люде,
Бо добра на цій землі не буде.

Хто й тікав, щоб схоронитись,
Та тікали більше боронитись.

За пороги, в Дике поле;
Доля краща, щастя голе.

Дике поле – братство та неволя,
То козацька уже доля...

Поросли степи татарським зіллям –
Доки ж буде на землі свавілля?

Гей, шаблюка, рідна мати,
Нам від смерті щастя не чекати.

Страх поганий гість у домі,
Хай достанеться чужому.

То уже козацька врода –
Лицарство свого народу.

То лісами, то степами, то рікою –
Так єдналася Вкраїна міцною рукою...

Та чи тільки гетьманство і влада?
Ще й була велика зрада.

Все ж таки піднялась із руїни,
Розцвіла, як квітка, Україна.

* * *

Україна! Україна! Україна!
Пісня в небо так і лине.

Боже, що ж це буде з нами?
Власними звуть тепер нас іменами...

Щастя, щастя – долі, долі:
Червоні маки в чистім полі.

Тихо, тихо – ясно, ясно:
Сонце сяйвом наповняє чашу щастя.

Що несуть роки майбутнього і мрії?
Адже є любов, є віра, є надія...

З тими мріями і нашими роками,
Ми, сучасник мій, знайомі самі.




История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 28

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Понравилось. Спасибо
Рецензия от: Иванна Гринчук
2019-09-17 17:15:04
Очень чувственно. Спасибо!
Рецензия от: Иванна Гринчук
2019-09-17 17:13:33
Люся, отлично!
Шаг вправо -расстрел,
Шаг влево - капкан.
Разбилась мечта моя - сбацать КанКан.
(Видимо, моя героиня - из МуленРуж).
Рецензия от: Светлана Осипова
2019-09-17 17:04:08
На форуме обсуждают
Андрій Смолій

Бюджет «ми вам нічєво нє должни».

4000$ зарплата вчителям.
Зниження податків та тиску на малий та середній бізнес.
Зниження витр(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-09-17 15:54:07
Karl Volokh
40 хв. ·
Він руйнує державні інституції і переслідує політичних опонентів (авторитетних у світі), не приховує залежності від найкриміна(...)
Рецензия от: Юрко
2019-09-17 15:51:52
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.